Кирилиця

 Ось список основних знаків кирилиці:

Літера	Напис- ання	Числове значення	Читання	Назва
А		1	[а]	аз
Б			[б]	бу́ки
В		2	[в]	ві́ди
Г		3	[г]	глаго́ль
Д		4	[д]	добро́
Е, Є		5	[е]	єсть
Ж			[ж']	живі́те
Ѕ		6	[дз']	зіло́
ʐ, З		7	[з]	земля́
И		8	[и]	і́же (8-кове)
І, Ї		10	[і]	і (10‑кове)
К		20	[к]	ка́ко
Л		30	[л]	лю́ди
М		40	[м]	мислі́те
Н		50	[н]	наш
О		70	[о]	он
П		80	[п]	поко́й
Р		100	[р]	рци
С		200	[с]	сло́во
Т		300	[т]	тве́рдо
ОУ, Ү		(400)	[у]	ук
Ф		500	[ф]	ферт
Х		600	[х]	хір
Ѡ		800	[о]	оме́га
Ц		900	[ц’]	ци
Ч		90	[ч’]	черв
Ш			[ш’]	ша
Щ			[ш'т’] ([ш'ч’])	ща
Ъ				єр
Ы			[и]	єри́
Ь			[ь]	єрь
Ѣ			[æ], [ие]	ять
Ю			[йу]	ю
ΙΑ			[йа]	А йотоване
Ѥ			[йе]	Е йотоване
Ѧ		(900)	[ен]	Малий юс
Ѫ			[он]	Великий юс
Ѩ			[йен]	юс малий йотований
Ѭ			[йон]	юс великий йотований
Ѯ		60	[кс]	ксі
Ѱ		700	[пс]	псі
Ѳ		9	[θ], [ф]	фіта́
Ѵ		400	[и], [в]	іжиця

Кири́лиця — алфавітна система письма в країнах Східної Європи, Північної і Центральної Азії. Одна з двох абеток староцерковнослов'янської мови, що лягла в основу алфавітів слов'янських мов та десятків різних мов світу. Базується на ранній кирилиці, розробленій в IX столітті в Першому Болгарському царстві, в Преславській книжній школі. Використовується у багатьох слов'янських мовах Південно-Східної і Східної Європи, Північної Євразії, а також неслов'янських мовах, що зазнали впливу російської. Станом на 2011 близько 252 мільйонів осіб в Євразії послуговуються кирилицею як національним алфавітом, з яких половина мешкає в Росії.

Кирилиця походить від грецького уніціального письма, розбавленого додатковими знаками глаголиці й деякими лігатурами. Ці додаткові літери використовувалися в старій церковнослов'янській мові й були відсутні в грецькій. Абетку названо на честь візантійських святих Кирила і Мефодія, яким традиція приписує винахід глаголиці. Ймовірно, розробником кирилиці були їхні учні-болгари, зокрема Климент Охридський.

1 січня 2007 р., після приєднання Болгарії до Європейського Союзу, кирилиця стала 3-м офіційним алфавітом ЄС, після латини і грецького письма.

Кирилиця була створена для церковно-слов'янської мови. Замінила глаголицю, яка використовувалася раніше. Містила декілька невикористовуваних сьогодні літер. Склад первісної кириличної абетки невідомий. «Класична» старослов'янська кирилиця з 43 літер, ймовірно, містить також і пізніші літери (ы, оу, йотовані). Кирилиця включає грецький алфавіт, але деякі суто грецькі літери (ксі, псі, фіта, іжиця) стоять не на своєму початковому місці, а винесені в кінець. Деякі літери кирилиці, що відсутні в грецькому алфавіті, за обрисами близькі до глаголичних. Ц та Ш зовні схожі на деякі літери давніх алфавітів (арамейське письмо, ефіопське письмо, коптське письмо, єврейське письмо, брахмі). Однозначно визначити джерело запозичення наразі дуже складно. Б за обрисами схожа на В, Щ на Ш. Принципи створення диграф у кирилиці (Ы з ЪІ, ОУ, йотовані літери) загалом наслідують глаголичні.

Літери кирилиці використовуються для запису чисел за грецькою системою. Замість пари зовсім архаїчних знаків — сампі та стигма, — що не входять навіть до класичного грецького алфавіту з 24 літер, пристосовані інші слов'янські літери — Ц (900) і S (6); згодом і третій такий знак, Коппа, спочатку використовувався в кирилиці для позначення 90, але його заступила літера Ч. Деякі літери, що відсутні в грецькому алфавіті (наприклад, Б, Ж), не мають числового значення. Це відрізняє кирилицю від глаголиці, де числові значення не відповідали грецьким і ці літери не пропускалися.

Літери кирилиці мають власні назви, за різними загальним слов'янським іменам, які з них починаються, або прямо запозичені з грецької (ксі, псі); етимологія деяких назв спірна. Так само, судячи з давніх абецедаріїв, називалися й літери глаголиці.

Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F