Алфавіт латинський

Лати́нська абе́тка, або латиниця, латинка — абетка латинської мови, історично є відгалуженням етруської абетки, що в свою чергу постала з грецької. Виникнення латинської абетки датують 7 ст. до н. е. Напрямок письма: спочатку справа наліво, потім справа наліво й, через рядок, зліва направо (так званий бустрофедон), з 4 ст. до н. е. — зліва направо. Форма знаків в основному склалася в 5—1 століттях до н. е.

Латинська літера	Назва літери	Латинська назва	Латинська вимова IPA
A a	а	ā	aː
B b	бе	bē	beː
C c	це	cē	keː1
D d	де	dē	deː
E e	е	ē	eː
F f	еф	ef	ef
G g	ґе, же2	gē	geː
H h	га, аш2	hā	haː
I i	і	ī	iː
J j3	йот, жі2	—	-
K k4	ка	kā	kaː
L l	ель	el	el
M m	ем	em	em
N n	ен	en	en
O o	о	ō	oː
P p	пе	pē	peː
Q q	ку	qū	kwuː
R r	ер	er	er
S s	ес	es	es
T t	те	tē	teː
U u	у	ū	uː
V v	ве	vē	veː
W w3	дубль ве	—	-
X x4	ікс	ex	eks
Y y4	іпсилон, ігрек	ī Graeca	iː 'graika
Z z4	зет (зета)	zēta	'zeːta

1 пізніше ця літера набула звучання /ts/ перед i, e, ae, oe, а ще згодом — /tʃ/
2 французькі назви літер; застосовують у науці
3 в класичній латині цих літер не вживали
4 тільки в запозиченнях з грецької мови

У латинській абетці розрізняються великі та малі літери.